Шубін

Шубін – добрий дух донбаських підземель, господар шахт та покровитель гірників. Достеменно невідомо, який він мав зовнішній вигляд, однак обов’язкові атрибути Шубіна – каска з коногонкою, відбійний молоток і шуба.

Найчастіше історії про Шубіна трапляються у населених пунктах, де розміщені вугільні підприємства, проте подекуди образ духа набув поширення й у місцях, де є видобуток солі. Перші згадки про цього персонажа з’явилися на межі 19-20 століть, коли розпочалася кустарна розробка кам’яного вугілля поблизу сучасного Покровська. Постійна небезпека та суворі умови праці тогочасних гірників стали головною причиною появи образу підземного охоронця.

За однією з легенд, Шубін – це керівник шахти, який загубився під землею, і відтоді його дух блукає там і допомагає гірникам. Інша – пов’язана з професією випалювача метану: робота була небезпечною, деякі працівники гинули в шахтах, а їхні духи залишалися там назавжди. Важливою частиною легенди є мокра шуба, яку одягали навиворіт, аби врятуватися від вибуху в шахті, звідти й пішла назва персонажа – Шубін.

Шахтарі вірили, що Шубін – це дух, який допомагає у їхній роботі, і намагалися задобрити його, залишаючи частину своєї їжі. Гулом, сміхом, вогниками від коногонки він попереджає працівників про небезпеку та допомагає тим, хто заблукав у підземеллі. Якщо ж Шубін і шкодив гірникам, то лише тим, хто погано працював.

З роками історії про духа вийшли за межі підземель, і Шубін став народною легендою серед мешканців Донбасу. У 1995 році в Донецьку навіть з’явилося пиво, назване на його честь, – “Добрий Шубін”. А в 2000-х у Парку кованих фігур встановили окремий екпонат, подібний на Шубіна – бородатий дід-шахтаря з кайлом у руках. 

Сьогодні образ Шубіна та легенди про нього є важливим елементом культурної пам’яті та невід’ємним символом Сходу України. Навесні 2023 року його внесли до обласного переліку нематеріальної культурної спадщини Донеччини.