Савур-могила

Савур-могила – це легендарний курган, розташований за 12 кілометрів від міста Сніжне, неподалік від державного кордону, на території регіонального ландшафтного парку “Донецький кряж”. Сьогодні він перебуває під російською окупацією.

Висота кургана сягає 277,9 метрів. Кажуть, що з верхівки Савур-могили можна було побачити узбережжя Азовського моря, яке знаходиться за майже сотню кілометрів. 

Савур-могила переважно складається з піщанику, кварцу та друзи гірського кришталю. Основа – це залишки одного розмитого відрогу Донецького кряжу. Верхню ж частину діаметром 32 метри та чотири – у висоту насипали представники зрубної культури у другому тисячолітті до нашої ери. Пізніше на Савур-могилі були племена кіммерійців, скіфів, сарматів, гунів, аварів, печенігів, половців, монголо-татар.

Питання “звідки походить назва кургану” досі не має однозначної відповіді. Одні переконані: “савур” – це адаптована до слов’янської вимови версія тюркського слова “сауир”, яке означає степову височину зі згладженою заокругленою верхівкою, схожою на кінський круп. Інші вважають, що Савур-могилу так названо на честь кочових племен сарматів чи савроматів. Народні ж версії спираються на імена двох осіб: козака Савура, який загинув від татар, а люди наносили шапками цілий курган землі або ж тогочасного Робіна Гуда – Клима Саура, який нібито відбирав нажитки багачів і віддавав їх бідним.

Савур-могила неодноразово згадується в українському фольклорі, зокрема в історичних піснях, легендах і переказах. Найвідоміший твір – “Ой, Морозе, Морозенку” про смерть козака, який загинув у бою з татарським військом. У літературі Савур-могила постає як місце героїзму та відваги. 

З 1936 року Савур-могила носить статус пам’ятника давнини й героїчного українського епосу, а з вересня 2009 року входить до переліку об’єктів культурної спадщини національного значення. У 70-х роках 20 століття на кургані з’явився меморіальний комплекс у пам’ять про військових радянської армії, який був пошкоджений внаслідок боїв у 2014 році.

Під час війни Савур-могила стала важливою не лише в культурному чи історичному контексті. Курган був стратегічною висотою, з якої можна було контролювати велику територію. Бої за нього розпочалися в червні 2014 року. Захопивши Савур-могилу, проросійські бойовики облаштували там укріплений пункт для спостереженням за логістикою ЗСУ та коригуванням вогню. Впродовж певного часу там велися позиційні бої, які переросли у затяжну фазу. Зрештою Збройні Сили України відновили контроль над стратегічним курганом, остаточно закріпившись 8 серпня. Та в результаті шквальних обстрілів та чисельної переваги ворога українські військові отримали наказ залишити висоту й відступити. З 24 серпня 2014 року Савур-могила тимчасово окупована.