Свято-Успенська Святогірська лавра
Свято-Успенська Святогірська лавра – чоловічий монастир Української православної церкви, розташований на схилах так званих Святих гір у північній частині Донецької області.
Монастирський комплекс розміщений на високому крейдяному березі Сіверського Дінця, оточений густими лісами та водоймами. Саме звідти у Середньовічні часи вдавалося успішно відбивати атаки противників.
Територія лаври складається з дев’ятьох храмів і заплутаних підземних лабіринтів довжиною понад 800 метрів. Над архітектурою у різні часи працювали Олексій Горностаєв, Андрій Тон, Єгор Фавар та інші.
Головна окраса території при лаврі – Миколаївська церква. Вона є прикладом українського бароко. Вівтар має монолітну конструкцію, адже вирізаний у крейдяній скелі, на вершині якої стоїть храм, інша частина збудована із червоного каменю. Церква складається з трьох бань, а в середині є кілька вікон особливої форми, які нагадують бійниці. Біля підніжжя крейдяної гори розташований п’ятибанний Успенський собор, де знаходяться мощі 11 святих та відома ікона Божої Матері. Поряд з ним – двоповерховий храм-дзвіниця Покрови Пресвятої Богородиці з восьма дзвонами. Разом вони утворюють архітектурний ансамбль на нижній терасі. Окремо у підземеллях лаври є церкви Антонія і Феодосія, Різдва Іоанна Предтечі, печерна каплиця, дві усипальні й келії.
Перші монахи, ймовірно, оселилися на території сучасної Свято-Успенської Святогірської лаври ще за часів Русі-України. Вони висікали свої келії та храми в м’якій породі. Хоча точної дати заснування монастиря немає, перші письмові згадки про нього датуються 1526 роком. У часи Московського князівства його використовували у військових цілях.
20 століття принесло трансформації. Період радянської окупації відзначився перетворенням комплексу на будинок відпочинку, Успенський собор став кінотеатром, ще частину будівель – зруйнували. Монастир відновили лише у 1992 році: тоді церкві повернули будівлі на території. А в березні 2004 року синод УПЦ ухвалив рішення про надання монастирю статусу лаври.
У 2014 році, після початку війни, Святогірська лавра прихистила сотні людей, які вимушено покинули власні домівки, виїжджаючи із зони бойових дій. Під час повномасштабного вторгнення у підвалах монастиря цивільні також переховувалися від російської агресії. Від обстрілів противника та вибухових хвиль пошкодження зазнала низка будівель комплексу, зокрема Успенський собор, приміщення монастиря, де жили ченці й переселенці, а Свято-Георгіївський скит був повністю знищений під час одного з артилерійських ударів окупантів.
