Маріупольський драмтеатр

Донецький академічний обласний драматичний театр – один з найстаріших театрів Лівобережної України, розміщений у Маріуполі.

Вперше театральний колектив відвідав Маріуполь у 1847 році, цю подію вважають початком існування театру в місті. Однак перша професійна трупа була заснована там через 31 рік – так почалася історія місцевого драматичного театру. На зламі 19 та 20 століть до Маріуполя з виставами приїздили Марко Кропивницький, Іван Карпенко-Карий, Панас Саксаганський, Михайло Старицький.

Відому будівлю драмтеатру спорудили впродовж 1956—1960 років у стилі радянського монументального класицизму. Проєкт розробили архітектори Олександр Крилов і Олег Малишенко. Під час будівництва використовували кримський інкерманський сірий камінь. Фасад театру прикрашають галерея з чотирьох колон та фронтон зі скульптурами. У середині будівлі були головна та мала зали, які на двох налічували майже 750 місць.

Після початку повномасштабного вторгнення у 2022 році драмтеатр у Маріуполі був місцем, де сотні людей ховалися від російських обстрілів. Та зрештою він став братською могилою та символом катастрофи – 16 березня Росія прямим влучанням надпотужної авіабомби знищила будівлю, загинуло близько 600 людей. Військових РФ не зупинив навіть напис великими буквами – “ДЕТИ”, який означав, що в укриттях перебували діти.

За рік після окупації Маріуполя росіяни почали “відновлення” будівлі. При цьому у міськраді стверджують, що зведена споруда – лише “імітує зруйнований театр”, а будівельні роботи виконані неякісно. За новим фасадом ховається пофарбована цегла, хоча раніше він був оздоблений білим кримським каменем, який доставляли морем. Підвальні приміщення ж залили бетоном. Припускають, що мета “відновлення” полягає у тому, аби приховати сліди воєнних злочинів РФ, а також ще більше русифікувати місто, адже у репертуар театру обіцяють додати твори російських письменників та драматургів.