Обряд “Гоніння гадюк”
“Гоніння гадюк” – це обряд, приурочений до початку Великого посту. Він поширений на Донеччині у селі Андріївка-Клевцове та частково на Луганщині.
Коли з’явилася ця традиція – невідомо. Ймовірно вона має дохристиянське коріння, а з приходом на українські землі християнської релігії – набула нового сенсу. Втім, старожили підтверджували, що обряд впродовж тривалого часу передають з покоління в покоління через залучення молоді до дійства.
Обряд проводили у перший день передвеликоднього посту, який звали “жилавим понеділком”. Вважалося, що це час для очищення та покаяння у поганих вчинках. А гадюки – це збірний образ усього, що уособлює зло, тому й намагалися їх “вигнати”.
За народними віруваннями, у цей день жінки не могли ходити в гості, адже це могло накликати біду. Учасниками обряду були чоловіки різного віку. Їх називали “полазниками” – від слова “лазити”, бо ті цілий день ходили селом.
Хлопці збиралися біля двору господарів, до яких прийшли проводити обряд. Гукали їх, вітали із початком посту та пропонували “гонити гадюк”. Із собою вони мали вербові гілочки, якими виганяли з хати та двору всю нечисть. Починали із дальньої кімнати, рухаючись до виходу. Гілочками били по закутках, столах, підлозі, при цьому ще й промовляли промову. За обряд господині оселі пригощали полазників гостинцями: давали горіхи, цукерки, пиріжки, фрукти. Якщо ж у чиємусь домі не проводили ритуалу, це був поганий знак. Тоді господарям варто було очікувати негараздів.
“Поганявши гадюк”, учасники збиралися у велику групу для завершення обряду. Це обов’язково відбувалося у степу за селом. Суть останнього етапу полягала в тому, аби спалити вербові гілочки, а разом із ними всю нечисть. Для цього розводити багаття, місце вибирали таке, щоб дим не йшов у сторону хат, бо злі духи могли б повернутися до людських осель.
Але не завжди полазники палили свій прутик, деякі залишали в останній хаті. Тоді господарі виганяли цією лозою худобу на перше в році пасовисько. Вірилося, що завдяки цьому корови будуть здорові й даватимуть гарні надої молока.
Після проведення обряду люди йшли до церкви. Сповідалися і причащалися, щоб до Великодня була очищена не лише домівка, а й душа.
Цей обряд – важлива частина культурного життя громади. Він об’єднував дорослих і малих жителів навколо спільних цінностей. Традиція у Андріївці-Клевцовому залишалася живою навіть у перші роки повномасштабного вторгнення. До моменту, поки росіяни не посилили атаки по селу. У 2023 році Мінкульт додав обряд “Гоніння гадюк” до переліку елементів нематеріальної культурної спадщини України.