Авдіївська каша

Авдіївська каша – традиційна солодка страва, яка занесена до Національного переліку об’єктів нематеріальної спадщини.

За свідченнями старожилів, авдіївську кашу готують щонайменше з кінця 19 століття. Водночас існують припущення, що традиція ще давніша: приготуванням подібної страви могли займатися з часів козацтва. Втім, ймовірно, тоді замість рису використовували іншу крупу.

Місцеві називають кашу по-різному – авдіївська гонорова або гагайська. Перший варіант пов’язаний з використанням дорогих продуктів та часу приготування – орієнтовно 3 години. Друга назва походить від поселенців, яке перебиралися на авдіївські землі: за легендою, їм обіцяли дати стільки землі, скільки вони зможуть пробігти, вигукуючи на одному подиху “Ааааа!”, у них же виходило “Гай-гай-гай”.

Страву готували для поминальних трапез та святкувань. У першому випадку для приготування каші запрошували спеціальну людину, а для урочистих застіль її готувала найстарша в родині жінка. Весь процес супроводжувався співами. 

Для приготування каші відбирали якісні продукти. Основний інгредієнт – круглий рис, його брали одну склянку на порцію. Спершу крупу кілька хвилин відварювали, після чого промивали й розкладали на рушнику, аби позбутися специфічного запаху. Далі рис знову варили до напівготовності – цього разу в молоці з вершковим маслом. Потім додавали збиті яйця (обов’язково з яскравими жовтками, які надавали страві кольору), сіль, ванільний цукор. У кінці кашу закутували в подушки та ковдри на кілька годин, щоб вона мала ніжний смак. 

На поминальних обідах авдіївську кашу їли в останню чергу, запиваючи компотом чи киселем, на святкуваннях також виносили наприкінці, подаючи її як десерт.

Під час радянської окупації страва майже зникла, відродилася вона лише завдяки зусиллям місцевих. У 2019 році авдіївська каша потрапила переліку об’єктів нематеріальної культурної спадщини Донецької області, а в 2022 – України. Сьогодні через окупацію Авдіївки каша мандрує країною: завдяки проєкту, розробленому ГО “Сила ідей” за підтримки міської військової адміністрації, страву готують у різних містах, тим самим популяризуючи її.